став середульший брат до старшого словами промовляти:
„От тут“, каже: „брате старший рідненький, голубоньку сивенький, трави зелені, очерета воздобні, а води довольні,
станьмо ми тут, коні попасімо,
75.а найменшого брата, пішого-піхотинця, підождімо!“ —
А старший брат зачуває,
до середульшого словами промовляє:
„Як будеш ти, середульший брат, за найменшим жалкувати,
буду я шаблю булатну із ножна виймати,
80.та твою голову з плечей іздіймати,
і твоє тіло козацьке-молодецьке на три части рубати,
а в города християнські до отця, до матері сам буду доїзжати,
то й сам знатиму, який отцеві-матусі одвіт оддавати!
То ти, брате середульший, не знаєш, що як буде найменший брат між нами пробувати,
85.то буде отець і мати батьківщину на три части паювати,
то будем ми втрьох велику между собою супереку мати.“
Середульший брат теє зачуває,
до старшого словами провляє:
„Ми ж будем в городи християнські до отця, до матері, до свого роду доїзжати,
90.буде нас отець і мати на здоровья стрічати,
буде об своєму сину й об нашому брату питати!“
— „Тобі ж то,“ каже: „брате середульший, сього не знати,
який отцеві й матері одвіт оддавати?
Були ми в городі Озові на вірі бусурменський,
95.на каторзі турецький,
то ми ночної доби утікали,
свого брата найменшого од сна будили — не збу-
