спробу дати визначення термину „дума“: „Per idem tempus duo Strussii fratres, adolescentes strenui et bellicosi, a Valachis oppressi, occubuerunt. De quibus etiam nunc elegiae, quas dumas Russi vocant, canuntur, voce lugubri et gestu canentium se in utramque partem motantium id, quod canitur, exprimentes; quin et tibiis inflatis rustica turba passim modulis lamentabilibus, haec. eadem imitando exprimit“[1].
В цьому короткому визначенні ми вже бачимо головні властивости дум: 1) громадське значіння змісту (про смерть двох народних героїв); 2) елегичний характер змісту (elegiae); 3) сумний мотив співу (voce lugubri); 4) журливе похитування співця головою при виконанні (gestu canentium se in utramque partem motantium).
Про думи писали Цертелев, Бродзинський, Максимович, Срезневський, Лукашевич, Бодянський, Вацлав з Олеска, Жегота Паулі, Шашкевич, Метлинський, Костомаров, Куліш, Буслаєв, Головацький, Мілер О., Дашкевич Н., Житецький П., Нейман, Соболевський, Франко, Сумцов, Драгоманов та инші, й кожний старався так чи инакше з'ясувати свій погляд на думу, дати своє визначення думи. Але всі ці визначення або малюють тільки романтичний погляд авторів на народню творчість, або неповні чи неясні. Наприклад, П. Лукашевич пише про думи так:„Важнѣйшія изъ пѣсенъ червоно-русскихъ — малороссійскія думы. Извѣстно, что содержаніе ихъ есть исторія южныхъ русиновъ противъ угнетателей своихъ поляковъ… Благодаря почтеннымъ нашимъ собирателямъ народныхъ малороссійскихъ эпопей, мы имѣемъ теперь почти обо всѣхъ герояхъ южнаго нашего отечества прекрасныя думы… Голоса древнихъ думъ Малороссіи проникаютъ душу какимъ-то неизъяснимо-томным впечатлѣніемъ, — онѣ соединяютъ въ себѣ и тоску по родинѣ и неукротимую месть славянина, когда его несчастія перешли мѣру человѣческаго терпѣнія. Сіи ше-
- ↑ „Під той-же час убили Валахи двох братів Струсів, юнаків жвавих і завзятих. Про них ще й тепер (1587 р.) співаються сумні пісні, які Руси звуть думами. Співають їх жалібним голосом і похитуючись з боку на бік. Наслідуючи співцям, грає їх усюди й сільська людність на сопілках на жалісний мотив“.
