Термин „дума“. Визначення думи. Походження думи (автори; елементи, з яких складались думи). Колишні співці. Підроблення дум.
Думами звуть ті пісні, що їх звичайно співають під акомпанемент музичного струменту українські кобзарі (бандуристи) або лірники і що змістом, настроєм і формою відріжняються від инших номерів репертуару зазначених співців. В науковій літературі починають цікавитись думами з початку XIX століття, але в перших друкованих збірках ми не знаходимо термину „дума“. Перша збірка кн. Цертелева „Опытъ собранія старинныхъ малороссійскихъ пѣсней“ (1819 р.) зве думи „поемами“. Термин „дума“ вперше вводить в українську етнографію М. Максимович в своєму збірникові пісень 1827 року книжним шляхом, взявши його з статті К. Бродзинського (1823 року). У кобзарів і лірників українських термин „дума“ зовсім не популярний. Вони звуть думи „козацькими піснями“, „піснями про старовину“ або „псальмами“. Тільки кобзарі останнього часу часто вживають термину „дума“, але прикладають вони його раз по-раз не тільки до дум, а й просто до історичних пісень (так Т. Пархоменко звав завжди пісні про Морозенка й про Саву Чалого думами).
Одже цей факт непопулярности термину „дума“ ніскільки не суперечить відомостям про те, що назва „дума“ була вживаною ще за дуже старих часів. Ще в літопису польського історика Сарницького під роком 1506 бачимо ми
