На головному острові була військова скарбниця, де ховалися зброя, гроші й добич. Кожний козак мав свій куточок; тут робили вони й свої човни. На дно йшла видовбана липа або біла верба, до якої прибивали дошки заввишки на 12, а завдовж—на 60 футів. Човни були без палуби, о двох стернах і з щоглою. Товсті скрутні з очерету, що тяглися по обидва боки вподовж і були привязані мотузками з липової або ґлоцової кори, були просмолені й не давали чайці потонути, коли заливала її вода. На щоглі було вітрило, дуже погано зроблене; його піднімали козаки тільки при добрій годині; коли ж був великий вітер, ішли вони на веслах, яких було 20–30 на кожній чайці. Козаки так швидко ними гребли, що попереджували ґалери турецькі.
Пускалися в море козаки звичайно в'осени. З собою брали вони запас риби й води.
Ґалери турецькі, що стояли під Очаковим, помітивши козаків, робили сполох, і по всьому побережжю розбігалися гінці. Отже козаки їх попереджували й за 30 — 40 годин доходили до Леванту. Там виходили вони на беріг, кожний з рушницею, а на човнах зоставляли тільки по два збройних і по два хлопці для охорони; несподівано нападали на міста, брали їх, руйнували до щенту, пускали на попіл і часто знищували все на цілу милю од берегу.
Чайки йшли всього на 1 ½ ф. над водою. Тому помічали козаки турків раніш, ніж турки їх. Вони спускали щоглу й намагалися перед вечером зайти так, щоб сонце було у них ззаду; за годину до заходу сонця вони підходили ближче, щоб не згубити з очей корабля або ґалери. Опівночи, коли давали гасло, 80–100 чайок раптом нападали на невірних, робили великий переполох, брали корабль, грабували й потім топили його з людьми, бо козаки не вміли керувати великими судами.
Вночі козаки мали перемогу над невірними; за те в день часто розбивали їх турки гарматною стріляниною й топили чайки так, що рідко зоставалася їх і половина; недобитки ховалися по очеретах[1].
- ↑ Пк. 6, т. I, ст. 205–208
