— 76 —
Так попадала у займу мирна хліборобська людність. Козацтво ж попадало або з бою, або через свою необачність, як це бачимо з думи про старого отамана Матяша.
1.„Усі поля самарські пожарами погоріли,
тільки два терни-байраки не горіли,
що під собою гостей великих иміли:
там пробувало дванадцять козаків
браславців-небувальців[1].
5.Між ними був отаман Матяш старенький.
Стали козаки вечера дожидати,
стали тернові огні розкладати,
стали по чистому полю коні козацькі пускати,
стали козацькі сідла од себе далеко одкидати,
10.стали козацькі семипядні пищалі по за кущами ховати.
Отаман Матяш старенький теє зачуває,
словами промовляє:
„Козакі, панове-молодці! Небезпечно ви майте,
козацьких коней із припони не пускайте,
15.сідла козацькі під голови покладайте,
бо се долина Кайнарська,
недалеко тут земля татарська“.
Тоді козаки з отамана Матяша насміхали:
„Десь ти, отамане Матяшу старенький, між козаками не бував,
20.десь ти козацької каши не їдав,
десь ти козацьких звичаїв не знав,
що ти нам, козакам-браславцям, великий страх задав“.
Тоді отаман Матяш од них далеко одступав,
терновий огонь розкладав,
25.коня свого козацького осідлав,
біля себе припинав.
То саме вночі зождавши малую годинку, невелику часинку,
|
- ↑ Що в походах не бували.
