його нагодували робітники, та бачать, що в нього ноги босі покалічені — змилувались: дали йому старенькі чоботи. Він їх питає:
»Чи не знаєте — куди тут шлях на столицю?«
Вони йому розказали. А вже далеко увійшов за цілий день…
Пішов він тою дорогою, якою йому показано. Іде́ та йде й приходить у якесь містечко. Аж от перестрів його на дорозі становий:
»Стій!« — кричить.
Він став.
»Пашпорт є?«
— Ні, нема!
»Як же ти без пашпорта ходиш? Ти блудяга якийсь?… Візьміть його!« крикнув на соцьких.
Тут де не взялись — взяли його та й посадили в холодну. — Через кілька часу питають:
»А звідки ти?«
Він і сказав: з такої й такої, каже, столиці. Тоді його скували з злодіями та й повели.
Привели його в столицю та й знову садовлять у тюрму. Через який час приходить старший і розпитується: хто за що сидить. От один каже:
»Мене«, каже, »пан, знай, бив і жінку одняв у мене, — так я терпів-терпів та й посадив його на вила: та то мене оце сюди й посадили!«
Підходить до другого:
»А ти«, пита, »за що?«
»У москалях«, каже, »був, так мене били та
