Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/119

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


А янгол, зробившись царем, поїхав з мисливими додому. Приїхав. Ніхто й не догадується, що то не царь, а янгол. Коли учевері й приходить до його піп та й каже:

Українські народні казки (1920) - сторінка 120 - Ю.Магалевський.jpg

»Воля твоя, царю, голову мою зняти: не пристану я на те, щоб викинути й слово з святого письма!«

А царь йому:

— Ну, слава Богу! Тепер я знаю, що у моїм царстві є такий піп, що міцно стоїть за слово боже. Роблю тебе найстаршим архиреєм.

Піп подякував, уклонився до землі та й пішов