Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/13

лющої води. Вони оживили його, та й пішов він додому.

А тимчасом сестра його пішла в ту комору, що брат казав їй не ходити туди. Дивиться, аж там той розбійник розіп'ятий, і живий іще; та й просить у неї води. От вона дала йому води так, може, з гарнець, чи що; випив він та зараз давай одриватись од стіни: одну руку одірвав, потім другу, а далі ногу одну, тільки за одну ногу прибитий зоставсь; просить у неї ще води. Тільки що вона хотіла…, аж бачить — і брат