Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/52

»Іване-царевичу, не їж мене: кинь краще мене в море, я тобі за те в великій пригоді стану!«

Він її вкинув у море, пішов далі.

Скоро, чи довго, а зайшов він таки й у тридесяте царство, у тридесяте государство, — аж стоїть там хатка на курячій ніжці, очеретом підперта, а то б розвалилася… Він увійшов у ту хатку — аж на печі лежить баба-яга, кістяна нога, ноги на піл одкинула, голову на комин положила.

»Здоров був, Іване-царевичу! Чи по волі, чи по неволі прийшов сюди?«