Сторінка:Українські народні казки (1920).djvu/74

— »А що там таке?« — пита жінка з ляку.

»Е«, каже чоловік, »не знаю, чи тобі казати, чи ні: то й самому собі соромно, не тільки людям хвалитися…«

— Та що там? Кажи! — пирцює жінка.

»Уже«, каже, »нема тих грошей у нас, що були…«

— А де ж ділись? — пита жінка.

»Та що ж? Я тобі по правді скажу, що я собі надумавсь, щоб у нас грошей побільшало, та взяв свої гроші — прив'язав до палички з капшучком і пішов до брата, — щоб, бач, братові гроші йшли до моїх грошей… Як упустив їх