Прийшов брат багатий із жінкою — ще й радий був, що його покликав убогий. Гуляють собі та бенкетують. Підпили трохи, а багатий і каже:
»Скажи мені, будь ласка, брате, як ти забагатів?«
— Е, брате, — каже убогий — так мені Бог дав. Ти ще, брате, не бачив мого зерна, та й кажеш, що я забагатів, — аж ходім у комору, всі ходім!«
Увійшли в комору, а бідний брат привів до мідних грошей та й каже: »Оце в мене овесець!« А прийшли до другого жолоба, а він каже на срібні гроші: »А це в мене пшениця!« А як прийшли до золотих грошей, він і каже: »А це в мене саме чоло!«
А багатий брат аж за голову ухопивсь та й каже:
»Брате, голубчику, скажи мені, де ти їх набрав, що я зроду багатий, а в мене стільки нема, як у тебе?«
А убогий каже:
»От, брате, я тобі скажу: не находив ти часом у себе якого капшучка з грішми?«
— Де ж то! Найшла моя жінка, — каже багатий, — і ми його кочергою вигорнули з комори, думаючи, що то які чари; коли роздивився — аж там гроші; то ми гроші забрали, а капшук викинули.«
»Ото ж мій капшук!« каже убогий.
