Сторінка:Уляна Кравченко. Спогади учительки.1936.pdf/111

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

А час минає скоро. Весна скінчилася. — Я зі здивуванням побачила косарів на великій луці Козакевичів… Не стало золотих козельців, синіх незабудьок, ні стрілчастих яснівців, що їх тут дітвора називає „бузьків вогонь“.