Два роки пізніще, коли бував у мене Франко, з моїми рукописами забрав і той зшиток пана Супруна. Написав навіть на верхній картці: „O miłości, Łamiesz kości, Nich ci nikto Nie zazdrości“, Діялєкт рихтицький. Іронія. Але сліди перечитання полишилися в „Зівялому листі“.
Я щойно тоді, коли Франко звернув увагу на картки писані Супруном, перечитала їх, на жаль, пізно. Не знаю, чи може справді і він скінчив як Вертер. В учительськім шематизмі не було більш його імени. Шукали, писали за ним тутешні купці — найбільше кравець Туна — в котрого пан Супрун у днях манії убиратися брав ґарнітури. Але нічого про нього не довідався.
Досада, хоч і жаль людий, що не вміють виповнити життя. Не зважаючи на мою довголітню блуканину, лист зберігся, хоч богато з моїх рукописів пропало. Може через слова Франка, одного з мужів Плютарха, як пан Супрун називав літератів, я зберегла той лист…
Про товариша з першого курсу п. Гор-
