Савицькому, що мав минулого року третю клясу, належалася тепер четверга. Однак управитель приділив йому першу, найчисленніщу із усіх кляс. Виправдує те приділення тим, що Савицький найстарший та найсильніщий зі збору, а перша кляса сього року числом велика. А що приділення кляс належить до управителя, то і спротив до окружної Ради на ніщо б не придався.
Се зарядження було для Савицького громом із ясного неба. В четвертій клясі були діти й деяких урядників, і за приготовлений їх до гімназії сподівався Савицький окремої винагороди від родичів. Гордість Савицького була понижена…
І пригадався мені минулий рік, коли то Савицький на конференції сказав своє „veto“ проти того, щоб я провадила четверту клясу. Вже перед кінцем шкільного року говорив моїм учням: Пані в четвертій клясі не буде вас учити, є нові мапи, яких вона сама не знає; візьму я вас, гільтаї, в свої руки. Буде біда!
Не попалися — славити Господа! — мої учні в його руки. Звичайне учительки в мішаній школі вище другої кляси не вчать. Однак я взялась за те діло. Бажала доказати, що лагідністю і працею більше може осягнути учителька ніж учитель-ремісник буком і погрозами.
Управитель і тепер пропонував мені взяти четверту клясу, а Сєлінському хотів дати другу; але я вже лишилася при другій. За велика була б перемога: Савицький ще жов-
