ками свого колишнього маєтку блазна й товариша своїх гулянок…
— Сумно, що для такої людини, для учителя без покликання та кваліфікації мушу зробити місце і мішана школа лишається без учительки, потрібної хоч би до науки робіт.
— В рекурсі — каже предсідник — сей момент підчеркнено, як і те, що для добра самого Гутовського не годиться його тут лишати. В иншій місцевости він міг би своє ледаче життя змінити…
— Не розумію тільки, чому окружна Рада з кінцем шкільного року забрала Гутовського в дорозі дисциплінарній, а тепер знову вертає його на те саме місце, та чому, коли так конче було треба, не перенесла ц. к. Рада котрого із панів учителів?
— Гутовсьхий виїхав на час ферій з комісарем до Карльсбаду, а коли в половині вересня вернувся, ні трохи не журився тим, що втратив тут місце учителя. Його меценат комісар М. звернувся до самого президента Ради краєвої з жаданням привернути Гутовського. Той пан звязаний довгом вдячности (ще як студент був на удержанні пана М.) вволив волю комісара, написавши на своїй візитівці кілька слів до інспекгора нашої шкільної округи Кого звідси викинути? Таки партії аптикаря — до котрої і комісар належить, — ви, паннунцю, не на руку, отже комісар мусів про те з інспектором говорити. А до того ви — тиха трудівниця, гадали, що про свою кривду говорити не будете… А з учителями не те. Такий Савицький старший і загонистий, той і силою пястука готов пімсти-
