відразливий смак для других був для короля необхідною приправою для розбудження апетиту; я також без якогось пікантного ассафету не можу читати, а поправді і їсти не можу.
— Се вина невідповідного корму і для духа і для тіла… Жаль мені вас. Я вибрала би для вас инший корм, але мабуть на це ваша мама добродійка не дозволить. Всі ваші книжки, які тут бачу, се література брукова; вона не має нічого спільного з властивою літературою. Отрійні цвіти, чорні цвіти — рід мясожерних, що на багнах виростають — ці всі ваші романи з авантурничою, яскравою фабулою. Хора уява у творенні фабули шукає інтриг. Нема тут психольоґії, проблем ніяких, ні етнографії… Нехай була б і авантура, але з психольоґією, а бодай із льоґікою. Нехай би твір будив у читача радісну творчу енергію, не доводив до зімління, зневіри, апатії…
— Адже пані ці твори знають…
— Не на те, щоб ними любуватися і по за ними нічого не бачити. Мені було досить глянути на те, щоб оцінити і дати вказівки для других молодих читачок. Молоді люди люблять твори сензаційні, подвиги — авантури героїв, але є й автори більш відповідні. Замісць Борна скорше Павль де Кок, хоч і його писання без артизму та естетичного смаку з низьким гумором і змисловою любовю.
Люблений вами Ґаборіо — славнозвісний автор кримінальних романів — розбуджує уяву сензаційними романами, але найнижчими проступками розбуджує низькі інстинкти. Його твори без мистецького оброблення та для неви-
