бажання навернути його на нові шляхи. — — Наука природи дала мені змогу пояснити сю зміну у вигляді пана Супруна. Я пригадала собі, що з весною самці амфібіїв — як і деяких птахів — зміняють краски, щоб тільки звернути на себе увагу самичок.
Triton punctatus в означений час — ранньою весною — прибирає живописні краски; Rhodensamarus дрібна рибка — самець зміняється весною: по боках його тіла показуються золотисто-смарагдові смуги… Polyacanthus світлими красками і фантазійними рухами звертає увагу самиці, помагає будувати гніздо; але осягнувши ціль, неначе зі злости за довгі конкури, вириває любці очі — — зовсім по людському… Зміна пана Супруна робила на мене комічне вражіння. І асиста по дорозі до школи зробилася мені немила. Хоч уже весна, вертається ще часто студінь; я в широкому плащі в хустці, в кальошах, а він у циліндрі, лякерках, у новому весняному убранні. Якась досада протестує в мені проти цієї неволі…
— Вибачайте, але я не дозволю, не хочу, щоб ви мені товаришили. Недібрана пара з нас… Хочете цим контрастом викликати поговори, чи справити втіху тутешнім паням?
Прискорила хід; та він іде за мною й деклямує вірші… — Фея моя, богине, дівчино оссіянових пісень… — Здурів! Хоч би яка була я етерична, то все таки в тяжкому убранні, з соткою зшитків, серед калуж міського болота аж ніяк не скидалась на німфу.
— Не терплю неволі! Не доводіть мене
