Сторінка:Уіллїям Шекспір. Ромео та Джульєта (1901).pdf/110

— 90 —

Погордами, а тілько злагодьте
Свої гарненькі цїби, щоб іти
До церковки; а то я й на налигач…
А, блїдолице стерво, потаскухо!
А, саломорда!…

Панї Капулєт.

 Фі! чи ти скрутив ся?

Джульєта.

Татусю, я прошу вас на колїнах,

Дозвольте хоч одно промовить слово.

Капулєт.

Геть к бісу, потаскушко! неслухняна

Шерепо ти! Кажу тобі: до церкви!
Ато до віку не дивись на мене.
Мовчи менї! нї слова не відказуй!
Бо руки в мене вже сверблять.... О жінко!
Ми думали, що Бог нас покарав,
Не давши більш дїтей, як сю одну.
Тепер я бачу що й одної много.
Се Бог на нас послав тяжке прокляттє.
Геть, ледащице, пріч!

Мамка.

 Благослови

Її Господь! Мій пане, не годить ся…

Капулєт.

А ти чого, розумнице? Мовчати,

Пруденїє! іди до свах своїх!

Мамка.

Я злого не кажу…

Капулєт.

 То й геть звідсїль!

Мамка.

І слова не промовити?

Капулєт.

 Геть, дуро!