Народжує він мрії нїсенїтні,
Легкі, тонкі, як воздуху істота,
Нестаточнїщі ще, нїж буйний вітер,
Що в півночи бурхає крізь морози,
Та зараз відси далї дме сердито
На південь, на краплющі тихі роси.
Вже повечеряли, за пізно ми наспіли.
Якусь судьбу, що висить ще на зорях,
Та в сю прегарну ніч почне прегірко
Свій хід грізний, і враз якимсь злим махом
Укоротить житє моє злиденне.
Та той, хто моїм деменом кермує,
Хай вправить парус мій! Ходїм, веселе панство!
Первий слуга. А де тут Тушкуй-сковорідка, що не помага менї приймати геть? А щоб тебе, талїрколове! щоб тебе, блюдолизе!
Другий слуга. Як пораннє зависне на руках у одного або двох, та ще й не помитих, то буде погана справа.
Первий слуга. Геть дзиґлики! відсунь буфета! Наглянь на срібла. Товаришу, при-
