Монтеккі.
Не синови мойму за неї одвічати:
Де видано за смерть приятеля карати?
Вина його в тому, що допоміг він праву
Тибальта покарать.
Князь.
І за таку розправу
Ми оглашаємо банїтою його.
Бо мало вам гнїву і постраху мого.
За ваші розтирки, за ваші свари кляті
Приходить ся менї кров рідну проливати.
Отсе-ж накину вам таку важку пеню,
Що знатимете ви гірку печаль мою.
Я буду вам глухий на просьби, оправдання,
Не бачитиму слїз, не чутиму благання.
Отсе-ж і не просїть. Ромео з царства геть!
Де зуздрять стратенця, там буде йому й смерть.
Візьміть звідсїль тїла, і знайте мою власть:
Прощати розбишак — самому розбивать.
Джульєта.
Летїте, конї, огнянії ноги,
Вертайте Феба у його чертоги.
Летїть на захід, ви золотогриві,
Ховайте ся на ніч в хмарні оселї!
Окрий нас, ніч, повірнице коханків;
Нехай не зуздрить ворог, як Ромео
До мене прийде стиха, невидимий.
