Ця сторінка вичитана
I. ГЛАВА.
Якъ выйшовъ Василь Нестерюкъ зъ во̂йска и що во̂нъ у своѣмъ селѣ Срѣбнаровѣ видить.
Се не дѣяло ся нѣ въ Туречинѣ нѣ въ Нѣмечинѣ, а дѣяло ся таки у нашо̂мъ краю, у Галичинѣ, у славно̂мъ селѣ Срѣбнаровѣ, у одну божу недѣленьку по полудню, заразъ по свято̂й вечерни. А на вечерни були: мельникъ Дмитро Складанъ, єго жона Анна, єго донька Катерина, присяжный Иванъ Правдарюкъ, паламарь, дякъ, панъ-отець, а бо̂льше и нѣкого. Бо у селѣ Срѣбнаровѣ було ажь три корчмы, нѣвроку, и чотыри шинки, а честни̂ арендарѣ Гершко Смокъ, Мортко Більбахъ и Мошко Гулисъ давали горѣвки на боргъ, ко̂лько лишь хто хотѣвъ. Отже-жь и потягли славни̂ Срѣбнаро̂вцѣ, таки заразъ съ церкви по службѣ божо̂й, просто по корчмахъ, жѣночки ихъ за ними разомъ, а панъ во̂йтъ Павло Дзюбъ на передѣ, бо они, кобы здорови̂, усѣгды були у корчмѣ перши̂, а выходили