фармазонъ рай на сему свѣтѣ, до чого во̂нъ сеѣно̂чнымъ союзомъ и сеѣно̂чною присягою обовязує ся.“
— „Присягнѣть!“
— Присягаємо!
— „По тако̂й правдѣ вамъ Господи Боже допоможи!“
— Амѣнь!
Кождый фармазонъ вѣрує у слово святого апостола Павла, що тѣло христіянске є мешканємъ Духа святого. Для того повиненъ кождый фармазонъ тѣло своє чисто и хайно носити, що днины умывати ся и чесати ся, и до кождого обѣду, полуденку и вечерѣ зъ умываными руками сѣдати. Во̂нъ повиненъ старати ся, абы, чи въ по̂стни̂ чи въ скоромни̂ днѣ, страва єго, о ско̂лько можь, була добра и поживна. Нероба не вартъ и тои землѣ, що єѣ толочить; но хто такъ щиро и приязно працює, якъ фармазонъ повиненъ, той вартъ съ своєи працѣ солодкости заживати, ба навѣть до того и обовязаный.“
И на сю заповѣдь присягли усѣ, якъ на передни̂, а Притулякъ Стефанъ и подумавъ собѣ: