Цю сторінку схвалено
Писанєчко дрібнесеньке,
А він го читав.
Писанєчко дрібнесеньке,
Листочок як сніг;
Склонив же він головоньку
К столови на ріг.
„Ой ненечка старенькая
Ми пише в-одно,
Що там зима тяженькая,
А їй студено;
„Нема, нема єї кому
Врубати дрівец,
Бо їй синок, оден в дому —
Цісарский стрілец“.
І схопив ся як поломінь,
Полетів як птак,
А вітер з ним не йде в догінь,
Бо годі му так;
Бо він летит до матоньки
Старої домів,
Дрівец єї врубатоньки,
Би хатку нагрів.
