Сторінка:Федькович О. Вибір поезій (Берлін, 1922).djvu/20

А оно си заковало, —
Так она лиш, так бувало.

У могилі добре бути;
Нич не видко, нич не чути,
Ні пташини, ні дівчати, —
От як жовнярь сиротяти.

 

Добуш.

Гей ци чули, люде добрі,
 перед ким то звіри стинут,
А за ким то молодиці,
 а за ким дівчата гинут?
То наш Добуш, наша слава,
 то капітан на Підгір'ї,
Красний, красний як царевич,
 двадцять років і чотири.

Хлопців тисяч єму служит, —
 поклони ся пред ним крале!
На той топір єго ясний
 клали Німці много стали,
А на тії порошниці
 били Угри злота много,