В Чорногорі нічка ясна,
місяць світит, місяць мріє.
„Капітане, заверни ся!
Птаха нужду нам ворожит“.
„Хто то каже? крикнув Добуш, —
Головою най наложит!“
Тай ухопив за пистоля.
„Озде стою, пане брате,
Ще раз кажу: заверни ся!
Озде, груди, — мож стріляти“.
Так казав Іванчик любчик.
Ви не чули о Івані?
Ей, леґінь то був хороший.
перший він по капітані;
А капітан єго любит,
ліпше май ніж топір з стали.
Як поглянув на Івана,
аж му руки білі ввяли.
„Тобі сором, славний Добуш?
Маєш в землю що дивити:
За-длі Дзвінки хабалиці
свого брата хочеш вбити?
Як, ти думаш, добра душе,
Що та сука тебе любит?
