Цю сторінку схвалено
Що хто жінці в світі вірит,
мусит марне загибити,
Як ваш Добуш, ваш капітан…
Йой! про-сти мня — Божа — Мати!“
В Чорногорі сонце сходит,
Чорногора в світлі тоне,
А в скалі там десь глибоко,
там сова, десь плаче, стоне.
Але Добуш їй не чує,
бо в могилі вже не чути
Ані пісню Добушову,
ні флояри слезні нути.
Думка.
Болит мене головонька,
Від чого — не знаю;
Звязав би я китайкою,
Китайки не маю.
Пустив свою китаєчку
На море, на море:
Плини, моя китаєчко,
У гори, у гори,
Вийде мати воду брати,
