Сторінка:Федькович О. Вибір поезій (Вецляр, 1920).djvu/27

Що хто жінці в світі вірит,
 мусит марне загибити,
Як ваш Добуш, ваш капітан…
 Йой! про-сти мня — Божа — Мати!“

В Чорногорі сонце сходит,
 Чорногора в світлі тоне,
А в скалі там десь глибоко,
 там сова, десь плаче, стоне.
Але Добуш їй не чує,
 бо в могилі вже не чути
Ані пісню Добушову,
 ні флояри слезні нути.

 

Думка.

Болит мене головонька,
Від чого — не знаю;
Звязав би я китайкою,
Китайки не маю.
Пустив свою китаєчку
На море, на море:
Плини, моя китаєчко,
У гори, у гори,
Вийде мати воду брати,