Сторінка:Федькович О. Вибір поезій (Вецляр, 1920).djvu/32

Кохали ся, хиляли ся,
 Аж місяць зійшов
Маланочку із жовнярем
 Уже не найшов.
Лиш ширинька білесенька
 Поплила долів, —
А як місяць придивив ся,
 Край моря зомлів.

 

 

Гуляли.

Гуляли. Гусли розривались,
Гули цимбали, бас ревів,
Як вихор леґіні літали,
Кружок дівчат як мак лелів.
Й мене тягли в'ни до гуляня…
„Не піду, братчики, я з вами!
 Бо у кутку на цвинтари —
 Ох братчики милі! —
 Стоя свіжі, непорослі
 Дві чорні могилі!
 А там попи поховали
 В неділеньку в ранці
 Тихесенько, без гомону
 В одну — новобранця,