Сидить леґінь, сидить зажурившись, Головою на ліру схилившись. „Чи-ж маю я на гуслех заграти, Чи до ліри як гай заспівати? Заспіваю я радше до ліри, Бо на гуслех нема мені віри. А та ліра все серденько знає, Струна струні правду вповідає.“