Сторінка:Федькович О. Вибір поезій (Вецляр, 1920).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Нічліг.

Звізди по небеснім граді
І по одній і в громаді
Як то любо заснияли,
Де жовняре спочивали.

Но як збліднут тихо зорі,
Світле сонце зійде д горі,
Хто тогди нам бідним скаже,
Де котрий з нас нині ляже?

Де хто ляже, Божа воля, —
Є де спати, много поля,
Є де голов приклонити,
А зірниці ймут світити.

 
Під Маджентов.

 Гей у поли, у поли
 Там літают соколи:
Летя, літают, сумненко гукают,
 Аж мене серце болит.

 Ой серденько, серденько,
 Чого-ж тобі тяженько?