Перейти до вмісту

Сторінка:Федькович О. Вибір поезій (Вецляр, 1920).djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 Ой дружина-ж то, ненько!
 Завтра рано, раненько
В шовкові трави, зелені мураві
 Поклоню ся низенько.

 Поклоню ся до свого
 Гетмана молодого:
Гетмане пане, звінчай-же ти мене
 Козака молодого.

 Буду тебе вінчати
 Там де дзвоня гармати,
Ой буду, сину… — Гину пане, гину!
 Гей не плач, моя мати!!

 
Поклін.
Співанка.

Гей по горі, по високій тройзіль постелив ся;
З України до дівчини козак поклонив ся.
Поклонив ся козаченко з коня вороного:
Нагадай си моя мила мене молодого.

А в неділю рано, рано дівча ся вмивало,
Тай русою та косою личенько втерало,