Сторінка:Федькович О. Вибір поезій (Вецляр, 1920).djvu/7
Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Ой дружина-ж то, ненько! Завтра рано, раненько
В шовкові трави, зелені мураві Поклоню ся низенько.
Поклоню ся до свого Гетмана молодого:
Гетмане пане, звінчай-же ти мене Козака молодого.
Буду тебе вінчати Там де дзвоня гармати,
Ой буду, сину… — Гину пане, гину! Гей не плач, моя мати!!
Поклін.
Співанка.
Гей по горі, по високій тройзіль постелив ся;
З України до дівчини козак поклонив ся.
Поклонив ся козаченко з коня вороного:
Нагадай си моя мила мене молодого.
А в неділю рано, рано дівча ся вмивало,
Тай русою та косою личенько втерало,
