Сторінка:Федькович О. Вибір поезій (Вецляр, 1920).djvu/8

Утерало біле личко, утерало брови:
Нема-ж мого миленького нема вже розмови.

Не плач мила, не плач сердце, не плач чорні очи,
Ой, маю-ж я розмовоньку аж до пізна з-ночи,
Ой, маю-ж я розмовоньку, ой маю-ж я милу:
Висипано надо мною високу могилу.

 

Сестра.

(Співанка з української думки).

Ні зазуля в лузі затужила,
Ні пташина в тузі голосила,
 То сестричка лист писала,
 На сторону посилала,
Тай до брата слезно промовляла:

Брате милий, брате соколоньку,
Ти-сь покинув сестру сиротоньку,
 А я ходжу, накликаю,
 Як зазулька в темнім гаю:
Верни, верни з далекого краю!