Сторінка:Федькович О. Ю. Вибір з творів (Скрентон, 1916).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Ба вже не плаче, вже і не голосить,
Склонила голов, більше не підносить,
 Зірницї плачуть, а звінок нїміє…
 Пречиста Дїво радуй ся Маріє.

 Пречиста Дїво радуй ся Маріє!
Там онде блудить сплакана дитина,
Без тата, мами, бідна сиротина,
 Нїчо не їло, душечка му млїє, —
І хоче в хату бідня навернути,
Господар псами тровить єго, чути:
 Верескло, впало, кров ся з ніжки лїє…
 Пречиста Дїво радуй ся Маріє.

 Пречиста Дїво радуй ся Маріє,
Бо я не можу… Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу,
 Що тут на світї, ах тутки ся дїє!
Да як до гробу зложуть моє тїло,
Де темно, тїсно, студено, зотлїло,
 Де нич не плаче, де усе нїміє, —
 Пречиста Дїво радуй ся Маріє!