Гей ци чули, люди добрі,
перед ким то звіри стинуть,
А за ким то молодицї,
а за ким дївчата гинуть?
То наш Добуш, наша слава,
то капітан на Підгір'ї,
Красний, красний як царевич,
двадцять років і чотири.
Хлопцїв тисяч єму служить, —
поклони ся пред ним, крале!
На той топір його ясний
клали Нїмцї много стали,
А на тії порошницї
били Угри злота много,
А той ремінь більше вартий,
як у двоє царства твого.
Ясна нічка в Чорногорі,
місяць світить, місяць мріє,
А капітан ходить сумно,
чось му серце в грудех млїє:
Нї топірчик вже не пестить,
нї кресак не обзерає,
Ходить, ходить по долинї,
клонить голов тай думає.
“Гей капітан, ти наш пане,
не яло ти сумувати!
Я співак є на Підгірю,
не розкажеш заспівати?
