Я умію пісней много,
ай потрафлю затужити;
Капітане, ци не кажеш?
Може хлопцїв побудити?”
Онде хлопцїв тисяч двістї
полягали по убочи…
Гей які-ж бо буйні, жваві,
а які в них бистрі очи!
Бо води ще в'ни не пили,
хиба кров та буйні вина;
Хлїб їх білий не годує,
лиш жуброва солонина.
А капітан став над ними,
рве пистоля, зводить скали;
Грим!! а збуїв тисяч двістї
на ногах вже поставали:
“Що розкажеш, пан капітан?
Ци палити, ци рубати,
Ци якому королеви
кажеш голов з вязів зняти?”
“Вража голов не пропаде,
заки руська не застила,
Але красна, красна Дзвінка
на вечірки запросила.
Ви підете враз зі мною.” —
“Як розкажеш, і до грани!
Ти капітан в Чорногорі,
а ми твої, капітане”.
Ясна нічка в Чорногорі,
світить місяць з звіздочками;
