Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/101

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

критим свіжим обличчам і з пишними, прегустими, русявими заличками. Се був сам Никодим Томич, квартальний надзиратель. Люіза Іванівна поспішила прикучнути трохи не до землі і частими, дрібними кроками та підскакуючи, вибігла з контори.

— Знову рветесь, знову грім і блискавка, водна труба, гураґан! — любенько і по приятельськи звернувся Никодим Томич до Ілії Петровича, — знову розтрівожили серце, знову закипів! Ще зі сходів чув.

— Та що! — з поважною недбалістю промовив Ілія Петрович (і навіть не „що”, а якесь-там: „та ща!”), переходячи з якимись паперами до другого стола і картинно повертаючи за кождим кроком плечима, куди нога, туди і плечі. — Ось вам позвольте бачити: добродій літерат чи там студент, колишній, бачите, грошей не платить, векслів надавав, кватиру не опорожняє, безнастанні на них приходять жалоби, а були ласкаві зобидитись, що я сиґаретку при них закурив! Самі п-п-подлости роблять, а ось, позвольте поглянути на них: ось вони в найпринаднійшім виді тепер!

— Бідність не порок, пане брате, ну та вже що! звісно порох, не міг обиди перенести… Ви певне чим небудь проти него обидились і самі не вдержались, — тягнув дальше Никодим Томич, приязно звертаючись до Раскольнікова, — однак се ви без причини: най-бла-го-род-нійший, я вам кажу, чоловік, але порох, порох! спалахнув, закипів, згорів — і нема! І все минуло! І в результаті одно тілько золото серця! Його і в полку прозвали: „поручник-порох…”

— І який ще п-п-п-олк був! — озвався Ілія Петрович, вельми вдоволений, що його так приємно поскоботали, однакож усе ще хмурився.

Раскольнікову нараз захотілось сказати їм всім щось незвичайно приємне.

— Та прошу вас, капітане, — почав він вельми свобідно, звертаючись нараз до Никодима Томича, — увійдіть і в моє положення… Я готов навіть просити у них прощення, коли я в чім зобидив. Я бідний і хорий студент, задавлений бідністю. Я колишній студент, тому що тепер не можу утримати себе, все-ж таки я дістану гроші… У мене мати і сестра в…й ґубернії… Мені пришлють і я… заплачу. Господиня моя добра людина, але вона так розлютилась, що я стратив лєкції і не плачу вже четвертий місяць, що не при-