цюю тоді а тоді (коли-небудь), з міста не виїду, власности ні продавати ні дарувати не буду і т. д.
— Та ви писати не можете, у вас перо з рук паде, — завважав письмоводитель, з цікавістю вдивляючись в Раскольнікова. — Ви хорі?
— Так… голова ходором ходить… говоріть дальше!
— То все; підпишіться.
Письмоводитель відібрав папір і занявся другими.
Раскольніков віддав перо, але місто того, щоб встати і вийти, положив оба лікті на стіл і стиснув руками голову. Цілком мов би цвях вбивали йому в тімя.
Дивна думка прийшла йому нараз: встати зараз, підійти до Никодима Томича і розповісти йому усе вчерашнє, усе до останньої подробиці, відтак піти разом з ним на кватиру і показати йому річи, в куті, в дірі. Потяг до того був так сильний, що він вже встав з місця, щоб се зробити!
— Чи не роздумати-б хоч мінуту? — блисло йому в голові. — Ні, ліпше і не думаючи, коби з плечий!
Але нараз він задержався мов вкопаний: Никодим Томич говорив з жаром до Ілії Петровича і до него долетіли слова:
— Бути не може, обох пустять. По перше усе противорічить собі; подумайте: нащо би їм двірника кликати, колиб се була їх справка? На себе доносити, чи що? Та може для хитрости? Ні, се було би вже надто хитро! І наконець студента Пестрякова бачили біля самих воріт оба двірники і міщанка в ту саму хвилю, як він входив: він ішов з трома приятелями і розстався з ними коло самих воріт і про комірників у двірників розпитував ще при приятелях. Ну, чи буде такий про комірників питати, коли з таким заміром ішов? А Кох, так той, заки пішов до старухи, надолі у золотника пів години сидів і рівно о три чверти на осьму від него до старухи нагору пішов. Тепер подумайте…
— Але позвольте, як же у них таке противорічіє вийшло: самі впевняють, що стукали і що двері були заперті, а через три мінути, коли з двірником прийшли, показуєсь, що двері відчинені?
— В тім то і штука: убийник напевно сидів там і заперся на засувку; і навірно його би там зловили, колиб Кох не здурів, не забрався сам за двірником. А він іменно за той короткий час і успів спуститися по сходах і промкнутись мимо
