сідного чотири-поверхового дому. На ліво, рівнобіжно глухій стіні і також зараз від воріт йшов деревляний пліт кроків двайцять в глуб двора, а потім вже робив перелім вліво. Се було пусте, відгороджене місце, де лежали якісь матеріяли. Дальше, на кінци подвіря, виглядав ізза паркану ріг низького, закопченого, камінного сарая, очевидно часть якоїсь фабрики. Тут без здогаду була якась стельмахарня або слюсарня або щось в тім роді; всюди, майже від самих воріт, чорнілось богато вугляного пороху.
— Ось де би підкинути і втечи! — прийшло йому нараз в голову.
Не видячи нікого на подвірю, він вступив в ворота і побачив зараз таки близько воріт приправлений до паркану жолоб (як се часто видно в таких домах, де богато заїзджає возів), а там над жолобом таки на паркані виписаний був крейдою звичайний в таких разах дотеп: „Тутечки ставати заборонено!” Значить отже вже і длятого добре, що не може бути ніяк підозріння, чого сюди зайшов і задержався.
— Тут би так разом і скинути денебудь на купку і піти дальше!
Оглянувшись ще раз, він вже і запустив руку в кишеню, аж ось біля самого зверхнього муру від вулиці, між воротами а жолобом, де ціле віддалення було в локоть широке, завважав він великий, неотесаний камінь, ваги на око може з сотнар, і прилягаючий просто до камінного вуличного муру. За сим муром була вулиця, хідник, чути було, як снувались прохожі, котрих тут завсігди повно; все-ж таки за ворітьми його ніхто не міг побачити, хібаб зайшов хто з вулиці, що впрочім легко могло лучитись; треба отже було спішити.
Він нагнувся до каменя, ухопив за його вершок кріпко обома руками, зібрав всі свої сили і перевернув камінь. Під каменем утворилось невеличке заглублення; зараз він взявся викидувати до него усе з кишені. Мошонка прийшла на сам верх, і все таки в заглубленню оставалось ще місце. Потім він знов ухопив камінь, одним оборотом перевернув його на той бік що передше, і він якраз попав на старе своє місце, хіба що трошечки, ледви замітно, здавався висшим. Він підгребав землі і придавив по краях ногою. Нічого не було знати.
Тоді він вийшов і звернувся в бік площі. Знову неописа-
