батька коні роздоптали і щоб вона таки зараз прийшла сюди… як вернеся. Боржій, Полю! На, закрийся хусткою!
— Сцо духу бізи! — крикнув нараз хлопчина з крісла, і сказавши теє, понурився назад в німе, пряме сидження на кріслі, випяливши оченятка, пятками вперед і з пальцями на боки.
Тимчасом кімната наповнилась так, що яблоку впасти було нікуди. Поліцейники повиходили кромі одного, котрий остався на час і старався вигнати публику, що налізла зі сходів, знова назад на сходи. Зате з дальших кімнат висипали трохи не всі комірники пані Ліппевексель і зразу товпились лиш в дверях, але відтак юрбою звалились в саму кімнату. Катерина Іванівна впала в скажений гнів:
— Хоч би умерти та дали спокійно! — гукнула вона на всю товпу. — Що за видовиско найшли! З папіросами! Кхе-кхе-кхе! В шапках увійдіть ще… Та і справді в шапці оден. Вон! Хоч мертве тіло пошануйте!
Кашель задушив її, все-ж таки лайка придалася. Катерини Іванівни очевидячки трохи побоювались; комірники оден за другим протиснулись назад до дверий з тим дивним внутрішним вдоволенням, яке завсігди замічаємо навіть в найблизших людях при напраснім нещастю з їх ближним і від котрого ні оден чоловік, без виїмку, навіть мимо найщиршого співчуття не свобідний.
За дверми почулись однакож голоси про лічницю і що тут не годиться непокоїти других.
— Умирати вам не годиться! — крикнула Катерина Іванівна і уже кинулась було відчинити двері, щоб розторощити їх цілим громом, але стрілась в дверях з самою панею Ліппевексель, котра тілько що успіла довідатись про нещастя і прибігла зробити порядок. Се була незвичайно сварлива і безглузда Німкиня.
— Ах, Бог мій! — сплеснула вона руками. — Ваш муж пян кінь роздопталь. В лічниць єго! Я хозяйки!
— Амалія Людвиківна! Прошу вас подумати про те, що ви говорите, — гордо почала Катерина Іванівна (з господинею вона завсігди говорила звисока, щоби тая „памятала своє місце”, і навіть тепер не могла відмовити собі сеї приємности), — Амаліє Людвиківна…
— Я вам сказаль раз на завсігди, щоб ви ніколи не сміль говоріль мені Амаль Людвиківна; я Амаль Іван!
