чивши труп мужа. — Ну, що тепер почати! Чим я поховаю його! А чим то їх, їх чим завтра накормити?
Раскольніков підійшов до Катерини Іванівни.
— Катерино Іванівно, — почав він до неї, — минувшого тижня ваш покійний чоловік розповів мені усе своє життя і всі обставини… Будьте переконані, що він говорив про вас з найбільшим поважанням. З онтого вечера, коли я довідався, як він всім вам був відданий і як особливо вас, Катерино Іванівно, поважав і любив, мимо своєї нещасної слабости, з онтого вечера ми і остали приятелями… Позвольте-ж мені тепер… помочи… — сплатити довг мій покійному приятелеви. Ось тут… двайцять рублів, здається, — і коли се може стати вам в пригоді, то… я… одним, словом, я зайду, — я напевно зайду… я може бути ще завтра зайду… Здорові будьте!
І він швидко вийшов з кімнати, перетискаючись по можности скоро крізь товпу на сходи; але в товпі зіткнувся з Никодимом Томичем, котрий довідався про нещастя і прийшов розпорядитись особисто. Від сцени в конторі вони не бачились, все-ж таки Никодим Томич зараз пізнав його.
— А се ви? — запитав він його.
— Умер, — відповів Раскольніков. — Був лікар, був священик, все в порядку. Не трівожте надто бідної женщини, вона і без того сухітниця. Ободріть її, коли чим можете… Та ви добрий чоловік, я знаю… — додав він з усмішкою, глядячи йому просто в вічі.
— А як ви, однакож, кровю замаргались, — завважав Никодим Томич, побачивши при світлі ліхтарні кілька свіжих плям на камізольці Раскольнікова.
— Так, замаргався… я цілий в крови! — промовив з якимсь особлившим виразом Раскольніков, потім усміхнувся, кивнув головою і пішов долів сходами.
Він сходив поволи, не спішачись, цілий в горячці, і, не знаючи того, повний якоїсь нової, непонятної охоти до життя, котра нечайно, нараз, мовби повною, могучою струєю налила ціле його єство. Се чувство подекуди подобало на чувство засудженого на кару смерти, котрому відразу і ненадійно обявляють помилування. На половині сходів догонив його вертаючий домів священик; Раскольніков мовчки перепустив його вперед, обмінявшись з ним німим покло-
