ред по кімнаті, роздумуючи про себе. Таке ходження від кута до кута, в задумі, було звичайною привичкою Евдокії Романівни, і мати завсігди якось боялась нарушати в таку пору її задуму.
Разумихін, розуміється, був смішний з своєю напрасною, по пяному запалавшою страстю до Евдокії Романівни; однак поглядівши на Евдокію Романівну, особливо тепер, коли вона ходила схрестивши руки по кімнаті, сумна і задумчива, може бути многі звинилиб його, навіть колиб він був і не підпилий.
Евдокія Романівна була незвичайно гарна собою, — висока, предивно зложена, сильна, самоувірена, — що висказувалось в кождім її русі, і що мимо того ні трохи не віднимало у її поворотів мягкости і понади. Лицем вона подобала на брата, але її мож було навіть назвати красавицею. Волосся у неї було темно-русяве, трохи яснійше ніж у брата; очи майже чорні, полискуючі, горді і рівночасно иноді, на хвилі, незвичайно добрі. Вона була бліда, але не хоробливо бліда; лице її сіяло свіжістю і здоровлям. Рот у неї був трохи начеб за малий, нижня же губа, свіжа і румяна, крихітку виставала вперед, разом з борідкою — одинока неправильність в отсім прекраснім лиці, котра однакож надавала йому особлившу своєрідність і, межи иншим, будьто би надутість. Вираз лиця її заєдно був більш серіозний ніж веселий, замислений, зате як до лиця була їй усмішка, як прикрашав її сміх, веселий, молодий, розкішний!
Легко поняти, що горячий, щирий, простий, чесний, сильний мов казочний герой, і пяний Разумихін, що ніколи не бачив нічого подібного, за першим поглядом стратив голову. Дотого ще припадок, мов нарочно, у перший раз показав йому Дуню в прекрасну хвилю любови і радости із стрічі з братом. Він бачив відтак, як дрігнула у неї в гніві нижня губа в відповідь на зухвалі і невдячно-жорстокі прикази брата, — і не міг устояти.
Він впрочім правду сказав, коли виговорився передше по пяному на сходах, що ексцентрична господиня Раскольнікова, Параскевія Павлівна буде зависна не тільки на Евдокію Романівну, але і на саму Пульхерію Александрівну. Хоч Пульхерії Александрівні було вже років сорок три, то лице її таки ще заховало в собі останки колишньої краси, і крім того ще вона здавалась о много молодшою, ніж була справді, що буває майже завсігди з женщинами, котрі задержа-
