жевільного. І дійсно він дивився як дочиста божевільний.
— Що ви, що ви се? Передімною! — прошептала вона бліда, і болючо, болючо стиснулось нараз її серце.
Він нараз піднявся.
— Я не тобі поклонився, я всему страданю людському поклонився, — якось дико заголосив він і підійшов до вікна.
— Слухай, — додав він звернувшись до неї після мінути, — я недавно сказав одному обидителеви, що він не стоїть твого мізинного пальця… і що я моїй сестрі зробив сьогодня честь, посадивши її рядом з тобою.
— Ах, що се ви їм сказали! І при ній? — налякано сказала Зоня, — сидіти зі мною честь! Адже-ж я… безчесна… Ах, що се ви сказали!
— Не за безчестя і гріх я сказав отсе про тебе, а за велике страдання твоє. А що ти велика грішниця, то се правда, — додав він майже в захваті, — а гірше всего, тим ти грішниця, що надаремне умертвила і віддала себе. Або-ж се не страшне! Або-ж не страшне, що ти жиєш в отсім болоті, котре так ненавидиш і рівночасно знаєш сама (лиш очі потребуєш отворити), що нікому ти сим не помагаєш і нікого від нічого не спасаєш! Та скажи-ж мені наконець, — промовив він, майже несамовитий, — як такий сором і така низькість в тобі годні поміститись рядом з иншими противними і святими чувствами? Адже справедливше, тисячу раз розумнійше і справедливше було би прямо головою у воду і за одним заходом покінчити!
— А з ними що буде? — слабо запитала Зоня, немов тая мучениця, поглянувши на него, та разом з тим якби зовсім і не здивувавшись його порадою.
Раскольніков дивно поглядів на неї.
Він усе вичитав в однім її погляді. Отже дійсно у неї самої була вже тая думка. Може бути нераз вже і направду обдумувала вона в розпуці, як би за одним заходом покінчити, і то так направду, що тепер майже і не здивувалась над його радою. Навіть жорстокости слів його не завважала (змислу докорів його і окремого погляду його на її нечесть, вона, очевидно, також не завважала, і се він бачив). Але він зрозумів вповні, до якого дивоглядного болю розшарпала її, і вже давно, думка про безчесне і постидне її положення.
— Що-ж, що-ж могло би, — думав він, — до сеї пори повздержати її готовість покінчити за одним заходом?
