Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

прийшов би до нас, бо я і характер і любов твою знаю, і ти не дав би сестру свою на поталу. Я-ж сама була в розпуці, та що було чинити? Я і сама, бач, всеї правди тоді не знала. Головна-ж трудність лежала в тім, що Дунечка, виступивши минувшого року в їх дім за гувернантку, взяла наперед цілих сто рублів під вимівкою щомісячного потручення з плати, через що, бачиш, годі було покинути місце, не сплативши довгу. Суму же тую (тепер можу тобі все обяснити, дорогий Родю), взяла вона майже лиш для того, щоби вислати тобі шістьдесять рублів, котрих тобі тоді так було треба і котрі ти дістав від нас торік. Ми тебе тоді ошукали, написали, що се з призбираних Дуньчиних давнійших грошей, але се було не так, а тепер пишу тобі усю правду длятого, що усе тепер перемінилось відразу по волі Божій на ліпше, і щоб ти знав, як любить тебе Дунечка і яке в неї неоцінене серце.

„Дійсно, пан Свидригайлов зразу обходився з нею нечемно і робив їй всякі пакости і насмішки за столом… Але не хочу запускатись у всі ті прикрі подробиці, щоб не гнівити тебе без потреби, коли вже все тепер минулось. Коротше, мимо доброго і чесного поведення Марти Петрівни, жінки п. Свидригайлова, і всіх домашніх, Дунечці було дуже гірко, особливо коли п. Свидригайлов находився, по старій полковій привичці своїй, під впливом Бахуса. Та що-ж показалось на послідок? Представ собі, що сей божевільний давно вже запалав любовю до Дуні, однак завсігди укривав се під позором грубости і погорди для неї. Може бути він і сам соромився і страх його брав, коли бачив себе вже в літах і батьком родини, що забавлявсь такими легкодушними надіями, а тому і лютився мимоволі на Дуню. А може бути і так, що він простакуватим своїм поведенням і насмішками хотів скрити від других усю правду. Все-ж таки вкінци не здержався і осмілився зробити Дуни явний і обидний предлог, обіцюючи їй ріжні нагороди і крім того кинути все і виїхати з нею до иншого села, або хоч би і за границю. Можеш представити собі всі її терпіння!

„Покинути таки зараз місце було годі, не лиш з причини грошевого довгу, але і з огляду на Марту Петрівну, в котрої могли би зараз збудитись підозріння, отже й прийшлось би кинути в родину незгоду. Та і для Дунечки був би великий скандал; без него не обійшлось би. Були тут ще