ресуєтесь? Слідите, видно, за мною і хочете мені се показати?
— Батюшка! Адже від вас, від вас таки самих усе довідався! Ви і не замічаєте, що в зворушенню своїм усе наперед самі розповідаєте, і мені і другим. Від добродія Разумихіна, Дмитра Прокопича, також вчера богато цікавих річей довідався. Ні, добродію, та ви мені перервали, а я скажу, що в наслідок недовірчивости ви, при всій бистроті вашій, навіть здоровий погляд на річи зволили стратити. Ну, так приміром, хоч на тую знов саму тему, що до дзвіночків, бачите: та таку ось дорогоцінність, такий факт (цілий факт, добродію!) я вам так, з руками і з ногами, і видав, я, бачите, слідователь! І ви нічого в отсім не бачите? Та підозрівай я вас хоч трошечки, чи так треба мені поступити? Мені, противно, треба-б зразу приспати підозріння ваші, і виду не подавати, що я про сей факт вже знаю; відтягнути вас оттак в противний бік, та відразу, напрасно мов обухом по тімени (як ви сами виражаєтесь) і калатнути: „А що, мовляв, паночку, зволили ви в кватирі убитої робити, в десятій годині вечером, та ледви що і не в одинайцятій? А чого в дзвінок дзвонили? А чого про кров розпитували? А чого двірників баламутили і на поліцію, до квартального поручника кликали?” Ось як треба мені поступити, колиб я хоч капельку на вас підозріння мав. Треба би по всій формі протокол з вами робити, хату і вас перетрясти та може ще і вас арештувати… Значить отже я на вас підозріння не маю, коли инакше поступив! А ви здоровий погляд стратили, та і не бачите нічого, повторяю ще раз!
Раскольніков здрігнувся цілим тілом, так що Порфір Петрович надто вже ясно завважав се.
— Брешете ви зарядом! — закричав він. — Я не знаю ваших цілей, а ви ні слова правди не кажете… Передше ви в тім змислі говорили і помилятись я не можу… Усе лож!
— Лож? — підхопив Порфір, видимо обрушаючись, але задержуючи по можности веселий і насмішливий вид, і будьто би ні трохи не роблячи собі з того, яку гадку має про него Раскольніков. — Я брешу?… Ну, а як я з вами передше поступив? (я, бачите слідователь), коли сам вам підповідав і подавав всі средства до оборони, та сам вам усю тую психольоґію підсував: „Хороба, мовляв, горячка; обиджений був; мелянхолія та квартальні”, і усе те инше? А?
