вкладаючи систему нагадав я вам тоді передвчасно про сі прокляті потреби! Кат візьми! Се камінь спіткнення для всіх вам подібних, а гірше всего, беруть на зуби, заки довідаються, в чім діло! І ніби то правда по їх стороні! І от гордяться мов би то чимсь! Тьфу! Я кілька разів твердив, що ціле се питання можна викладати новикови не инакше, як на самім кінци, коли він вже твердий в системі, коли вже розвитий і зведений на дорогу чоловік. Та і що, скажіть, будь ласка, що ви находите такого мерзкого і поганого, от хоч би в помийних ямах? Я перший, я готов вичистити які хочете помийні ями! Тут навіть нема ніякої жертви! Тут попросту робота, благородна, пожиточна для суспільности чинність, котра стоїть стілько, що кожда друга, і вже о много висше, приміром, як робота якого небудь Рафаеля або Пушкіна, бо пожиточнійша!
— І благороднійша, благороднійша, — хе-хе-хе!
— Що таке благороднійша? Я не розумію таких виразів в змислі означення людської діяльности. „Благороднійше“, „великодушнійше” — усе те недоріцтво, глупота, старі слова упередження, котрі я відкидаю! Усе що пожиточне людськости, те і благородне. Я розумію тільки одно слово: пожиточне! Смійтесь, коли вам хочеться, а се так!
Петро Петрович сміявся майже аж до розпуку. Він вже скінчив числити і поховав гроші. Однакож часть їх чомусь там завсігди ще оставалась на столі. Се „питання про помийні ями” було вже кілька разів, мимо всеї своєї нікчемности, поводом до роздору і незгоди між Петром Петровичем і молодим його приятелем. Ціла недорічність лежала в тім, що Андрій Семенович направду сердився. А Лужин знову відводив душу на тім і тепер йому страх хотілось допечи Лебезятнікову.
— Се ви від вчерашньої вашої невдачі такий лютий і навязчивий, — перервав наконець Лебезятніков, котрий говорячи правду, мимо всеї своєї „независимости” і всіх „протестів”, якось недосмівав перечити Петрови Петровичеви і загалом заєдно ще показував йому якесь привичне з давних літ поважання.
— А ви ліпше ось що скажіть, — надуто і згірдно перервав Петро Петрович, — чи можете ви, добродію… або лучше сказати: Чи дійсно ви і чи на стілько ви на добрій
