Правда, там пильнує Разумихін; але Разумихін нічого не знає. Може бути треба буде звіритись і Разумихінови. Раскольніков з омерзінням подумав про те.
Як би там не було, Свидригайлова треба побачити як можна найскорше, рішив він про себе оконечно. Слава Богу, тут не стільки іде о подробиці, скільки о саму суть діла; однакож, коли тільки спосібний він, коли Свидригайлов що небудь наміряє проти Дуні, — то…
Раскольніков так дуже подався за весь той час, за цілий той місяць, що вже не міг рішати тепер подібних питань инакше, як тільки одним порішенням: „тоді я убю його”, — подумав він в холодній розпуці.
Важке чувство придавило його серце; він задержався на середині вулиці і став роззиратись: якою дорогою він іде і куди він зайшов? Він находився на …ськім проспекті, кроків трийцять або сорок від Сінної, котру перейшов. Цілий другий поверх дому наліво був занятий гостинницею. Всі вікна були відчинені наостіж; гостинниця, судячи по двигаючихся тінях в вікнах, була битком набита. В салі гомоніли пісні, звеніли клярнет, скрипка і гремів турецький бубен. Давались чути жіночі верески.
Він вже хотів вернутись назад, не розуміючи, чого він завернув на …ський проспект, коли втім в однім із крайних, отворених вікон гостинниці побачив Свидригайлова, котрий сидів біля самого вікна за чайним столом, з люлькою в зубах. Се страшно, до перераження тронуло його. Свидригайлов слідив і оглядав його мовчаливо і, що також зараз поразило Раскольнікова, здається, хотів вже вставати, щоб по тихоньки успіти втечи, поки його не завважали.
Раскольніков зараз зробив вид, що начеб і сам не завважав його і глядить задумавшись вбік, але сам не переставав слідити його краєм ока. Серце його лячно билось. Так і є: Свидригайлов очевидно не хоче, щоб його бачили. Він відняв від губ люльку і вже хотів забиратись; але піднявшись і відсунувши крісло, мабуть нараз завважав, що Раскольніков його бачить і слідить. Між ними збулось щось похоже на сцену їх першої стрічі у Раскольнікова, коли той спав. Мудерна усмішка показалась на лиці Свидригайлова і чим раз більше розширялась. І той і другий знали, що оба ба-
