Сторінка:Федір Достоєвський. Вина і кара. (1927-28).djvu/453

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Я до вас ішов і за вами шукав, — почав Раскольніков. — Та длячого тепер я нараз завернув на …ський проспект з Сінної? Я ніколи сюди не завертаю і не заходжу. Я беру звичайно з Сінної направо. Та і дорога до вас не сюди. Тільки завернув, ось і ви! Се дивне!

— Чого-ж ви просто не скажете: се чудо!

— Бо се може бути тільки припадок.

— Що за склад у всего того народу! — зареготався Свидригайлов, — не признається, хоч би навіть в душі і вірив в чудо! Адже вже самі говорите, що може бути тільки припадок. І які тут оден в другого труси відносно свого власного переконання, ви представити собі не можете, Родіоне Романовичу! Я не про вас. Ви маєте своє власне переконання і не побоялись мати його. Тому то ви і знадили мою цікавість.

— Більше нічим?

— Та і сего, думаю, досить.

Свидригайлов був очевидно трохи підохочений, але всего лиш на капельку; вина випив він не більше як пів лямпки.

— Мені здається, ви прийшли до мене скорше, чим довідались про те, що я спосібний мати те, що ви називаєте власним переконанням, — завважав Раскольніков.

— Ну, тоді була инша справа. Кождий робить, що йому треба і що знає. А дотично чуда скажу вам, що ви мабуть сі останні два-три дні проспали. Я вам сам назначив сю гостинницю і ніякого тут чуда не було, що ви просто сюди прийшли; сам обяснив всю дорогу, описав місце, де вона стоїть, і сказав години, в котрих мене тут застати можна. Памятаєте?

— Забув, — відповів з здивуванням Раскольніков.

— Вірю. Двічи я вам говорив. Адреса відчеканилась у вас в памяти механічно. Ви і завернули сюди механічно, а тимчасом вірно після адреси, самі того не знаючи. Я і говорячи, бачите, тоді до вас, не сподівався, що ви мене зрозуміли. Надто ви вже себе зраджуєте, Родіоне Романовичу. Та ось ще: я переконаний, що в Петербурзі богато народу ходячи розмовляє з самим собою. Се місто півбожевільних. Колиб у нас були науки, то медики, юристи і фільозофи могли би зробити над Петербургом вельми цінні замітки, кождий в своїй спеціяльности. Рідко де найдеться стільки понурих, різких і дивних впливів на душу чоловіка, як в Петербурзі. Самі кліматичні впливи не малі! Тимчасом се адміністративний центр