сповідатись і причащатись з своєю касарнею. Він ходив до церкви і молився разом з другими. З чого, він і сам не знав того, — вивязалась раз сварка; всі разом напали на него з заїлістю:
— Ти безбожник! Ти в Бога не віриш, — кричали йому. — Убити тебе треба.
Він ніколи не говорив з ними про Бога і про віру, але вони хотіли убити його як безбожника; він мовчав і не відповідав їм. Оден каторжник кинувся було на него в рішучій скажености; Раскольніков ожидав його спокійно і німо; брова його не ворухнулась, ні одна черта його лиця не здрігнула. Стоячий на сторожі вояк успів в пору станути між ним і вбийником, — не те, пролилась би кров.
Необяснене було для него ще одно питання; длячого всі вони так полюбили Зоню? Вона до них не примилювалась; стрічали вони її рідко, иноді лиш на роботах, коли вона приходила на одну мінутку, щоб побачити його. А тимчасом всі вже знали її, знали і те, що вона за ним прийшла, знали, як вона жиє, де жиє. Грошей вона їм не давала, особливих услуг не свідчила. Раз тільки, на Різдво принесла вона дарунок на цілий острог: пирогів і колачів. Все-ж таки мало помалу між ними і Зонею завязались декотрі більш близькі відносини: вона писала їм листи до їх родин і посилала їх на почту. Їх свояки і своячки, що приїзджали до міста, оставляли по їх порученню в руках Зоні річи для них і навіть гроші. Жінки їх і любки знали її і ходили до неї. І коли вона являлась на роботах, приходячи до Раскольнікова, або стрічалась з партією арештантів, що йшли на роботи, — всі знимали шапки, всі кланялись:
— Матінко, Зофіє Семенівно, ненечко ти наша, ніжна страдальнице! — говорили сі грубі, жорстокі каторжники отсему маленькому і худенькому существу.
Вона усміхалась і відклонювалась і всі вони любили, коли вона до них усміхалась. Вони любили навіть її хід, обертались поглядіти її вслід, як вона іде, і хвалили її; хвалили її навіть за те, що вона така маленька, навіть вже не знали, за що хвалити. Аж лічитись ходили до неї.
Він перележав в лічниці цілий конець посту і Великдень. Вже приходячи до здоровля, він пригадував свої сни, коли ще лежав в горячці і маячив. Йому мерещилось в слабости, будьто цілий світ осуджений на жертву якійсь страшній, не-
