Як же ми представляємо собі „відповідне“ виконаннє полкових стягів?
Передовсім булоб на нашу думку вельми бажаним, щоб на одній стороні полкового стягу вишитий був т. зв. „Великий Герб“ України, себто головний герб (старокняжий знак Руриковичів), принятий за властивий герб відбудованої української держави (від січня, 1918) — окружений малими гербами поодиноких українських волостий (земель), як Київщини, Чернігівщини, Переяславщини, Волині, Холмщини, Галичини, Буковини, Угорської України, Слобідської України, земель давного Запорожа, Берладської Волости, Спишскої Землі, Кубанщини (давна Тмутороканська Область) і т. п.
Тут слід подати кілька заміток з історичної перспективи в приміненню до сучасних поглядів міжнародного права й звичаїв.
Передовсім треба підчеркнути що тепер в справах титулятури уживанне титулів на основі давно посіданих країв не уважаєть ся за такий акт чи стан, котрий вимагав би спротиву зі сторони фактичного посідача. На основі того звичаєвого „права“ в зв. великих титулах монархів можна зустріти цілий. ряд титулів, опертих на колишнім посіданню ріжних країв і земель, хочби вони тільки короткий час були тв посіданню даної династії.
Тим більше прислугує се право українській державі в її гербі що до земель, які були в її по-
