Такі заміти, розумієть ся, є. А підносять їх на тій основі, що, мовляв, і на сонці видно плями. Се правда; тільки, що плями сонця, зникаючо незначні в порівнанню до сили його жару блеску.
Зміст замітів проти ухваленого гербу виглядає так: „Кожний герб представляє якусь конкретну й виразну картину, якийсь ясний образ. Тим часом наш виглядає на якусь рисункову загадку. Як-би так були ухвалили архангела Михаїла, або лева, або козака з мушкетом, то можна було-б молодіжі ясно виложити, що се значить. А так дуже трудно-тим більше, що певне значіннє сього гербу в науці не усталене.
Всі ті заміти характеристичні своїм популярним, навіть аґітаційним змістом, і критики очевидно не видержують. Між ними ще найсильнїйше представляєть ся заміт „педаґоґічної“ натури. Але тільки на перший погляд. Бо в дійсності він обертаєть ся нераз проти тих, що його підносять. Адже саме на молодіж впливатиме сильно факт, що привернено найстарший з відомих гербів нашої державности, котрий має за собою тисячлітню традицію. Він відразу підносить почуттє нашої національної гордости і на кожнім кроці, на кожнім козакові української держави, на кожній її будівлі, на кожнім стемплі і банкноті говоритиме до молодої людини: „Ти член і спадкоємецъ тисячлітньої слави великого народу, котрий уже тому 10 століть боров ся під сим знаком“.
