має дуже велике місце. Робітник охочий, веселий, жартівливий, та співучий, у якого „очі грають“ і „жили ходять“ при роботі, є великим скарбом; хоч сам він нераз менше робить ніж інші, але під гомін його жартів, вигадок та пісень, на вид його палких очей, здорового, ясного лиця і хутких та кріпких рухів робота всім іде спірніше ²), легше й краще; здобуток показується звичайно багатий і люди непотомлені, та вдоволені самою працею більше, ніж заплатою. „Такий уже дух на робітників наскочив“ — говорять господарі і добре пильнують, щоб того „духа“, то є власне того робітника, що так уміє другим „духа додати“, задержати при собі якнайдовше. Зовсім інакше діється з лінивим робітником. Недарма говорить приповідка: „Три дні не їж, а весело дивися!“ Такий робітник, що невесело дивиться, може собі робити й найліпше, але для господаря його робота не має ціни: сам його вигляд, його ліниві рухи та його бурчання роблять йому більше шкоди, бо знеохочують інших, заражують їх лінивством, бунтують їх. І робота їм тяжка, їда несмачна, і час довгий, і господар нелюдяний, і плата мала, а при кінці показується, що й зробили вони мало й недоладу. А найголовніше, що головний винуватець звичайно чинить вигляд, немов то „моя хата скраю, я нічого не знаю“; його робота найліпша, закинути йому не можна нічого і гос-
8
